Circus (Abstract Composition)

Автор

Девід Бомберг

Народився в Бірмінгем, Сполучене Королівство

Ранні роки та художня освіта

Народився: Бірмінгем, Сполучене Королівство (5 грудня 1890 р.)

Помер: Лондон, Сполучене Королівство (19 серпня 1957 р.)

Один із «Хайпелських хлопців» — групи художників Іст-Енду, що заявили про себе на початку XX століття.

Народившись у родині польсько-єврейських іммігрантів, Абрахама та Ребекки Бомберг, він спочатку навчався в Технічній художній школі Сіті та Гілдс, перш ніж опанувати професію літографа в Бірмінгемі.

Під керівництвом Волтера Сікерта у Вестмінстерській школі мистецтв (1908–1910) він перейняв пристрасть майстра до форми та міського життя. Важливим етапом стало знайомство з творчістю Поля Сезанна завдяки виставці Роджера Фрая «Мане та постімпресіоністи» 1910 року. Згодом, навчаючись у Слейд-школі мистецтв (1911), він здобув премію Тонкса за свій портрет однокурсника Айзека Розенберга.

Епоха авангарду: кубізм, футуризм та суперечливість

У Слейд-школі Бомберг належав до дивовижного покоління, куди входили Марк Гертлер, Стенлі Спенсер, К. Р. В. Невінсон та Дора Каррінгтон.

На його творчість вплинули лондонські виставки італійських футуристів 1ля12 року та друга постімпресіоністична виставка Фрая (Пікассо, Матісс, фовісти, Віндгем Льюїс).

Він розробив самобутній стиль, що поєднував кубізм і футуризм, — характерний геометричними композиціями, обмеженою палітрою кольорів, кутастими фігурами та сітчастими структурами.

Його радикальний підхід призвів до виключення зі Слейд-школи мистецтв у 1913 році, оскільки його методи визнали занадто зухвалими для традиційних канонів закладу.

Він був коротко пов'язаний з майстернями «Омега» групи Блумсбері та експонувався разом із групою Камден Таун. Попри спорідненість із вортицистським рухом Віндгема Льюїса, Бомберг залишався незалежним, відмовляючись від повного включення в рух.

Від війни до пейзажу: зміна стилю

Досвід служби рядовим під час Першої світової війни глибоко вплинув на його художнє бачення, спонукаючи відійти від абстракції.

У 1920-х роках Бомберг перейшов до більш фігуративного стилю, зосередившись на портретах та пейзажах, створених безпосередньо з натури. Він розвивав дедалі експресіоністичнішу техніку, що вирізнялася текстурним імпасто та емоційною інтенсивністю.

Подорожі Близьким Сходом (зокрема Палестиною) та Європою суттєво вплинули на його пізні роботи. Його зображення Єрусалима є особливо визначними.

Пізні роки та спадщина

З 1945 по 1953 рік він викладав у Боро Політехніку (нині Лондонський університет Саут-Бенк), вплинувши на ціле покоління митців, серед яких Френк Ауербах, Леон Кософф, Філіп Голмс, Кліфф Холден, Една Манн, Дороті Мід, Густав Метцгер, Денніс Кріффілд, Сесіл Бейлі та Майлз Річмонд.

Був одружений із художницею-пейзажисткою Ліліан Холт.

Попри періоди відносної забутості за життя, у останні десятиліття роботи Бомберга здобули все більше визнання як вагомий внесок у британське модерне мистецтво.

На його честь названо будинок імені Давида Бомберга в Лондонському університеті Саут-Бенк.

Його спадщина полягає в унікальному синтезі європейських авангардних рухів та пізнішому створенні потужного, експресивного пейзажного стилю, що вловив саму суть місця та людського досвіду.

Музей

Ашмолеанський музей мистецтва та археології

Представлено в Оксфорд, Великобританія

Хроніка чудес: Відкриття вічної спадщини музею Ашмолеана

Розташований у поважних стінах Оксфордського університету, музей Ашмолеан — це не просто зібрання артефактів; це живий свідчення людської допитливості та художнього самовираження, що охоплює майже шість мільйонів років. Заснований у 1678 році ексцентричним антикварієм Еліасом Ашмолом — людиною, керованою ненаситною жагою до світових скарбів — музей розпочався як його особиста кабінет цікавинок, сліпуче поєднання римських монет, єгипетських мумій та середньовічних обладунків. Цей початковий імпульс збирати надзвичайне розквітнув у один із найстаріших і найвизначніших публічних музеїв Британії — місце, де відлуння давніх цивілізацій переплітається з блиском майстрів Ренесансу та провокаційною енергією сучасного мистецтва. Історія Ашмолеана нерозривно пов'язана з самим Оксфордом, еволюціонуючи від скромної кімнати на Брод-стріт до своєї величної нинішньої форми — гармонійного поєднання вікторіанської грандіозності та сучасних інновацій.

Подорож крізь час:

Від своїх перших днів як приватна колекція, музей ретельно відібрав надзвичайно різноманітний спектр об'єктів. Серце Ашмолеана полягає в його неповторній єгипетській колекції, де панують захоплюючі саркофаги, прикрашені складними ієрогліфами, яскраві гробничні розписи, що пропонують поглянути на повсякденне життя та складні поховальні ритуали, а також предмети побуту — інструменти, прикраси та кераміка, що розкривають глибокі вірування та звичаї цієї давньої цивілізації. Здобитки музею в мистецтві Близького Сходу не менш захоплюючі: монументальні ассирійські рельєфи, що зображують королівські процесії та епічні битви, поряд із витонченими вавилонськими циліндричними печатками, які несуть у собі складні оповіді про міфологію та управління. Ці об'єкти переносять відвідувачів у саме серце імперій, що сформували хід людської історії.

Переосмислений Ренесанс:

Поза межами античності Ашмолеан може похвалитися визначною колекцією європейського мистецтва, що охоплює період від Середньовіччя до сьогодення. Особливо прославлена голландська та фламандська живописна школа XVII століття, де шедеври Франса Галса та Яна ван Ейка освітлюють ретельну деталізацію та яскраві кольори, характерні для епохи Відродження. Колекція натюрмортів Дейзі Лінди Ворд слугує свідченням наукової спостережливості цього художнього руху, поєднаної з гуманістичною естетикою — захоплююче дослідження світла, тіні та текстури. Ще однією перлиною є Галерея прерафаелітів, що демонструє революційне бачення таких митців, як Данте Габріель Росетті, Вільям Голман Гант та Джон Еверетт Мілле, які прагнули повернути красу та духовну глибину ранніх художніх традицій.

Архітектурна гармонія: Діалог епох

Фізичний простір Ашмолеана настільки ж захоплюючий, як і його колекція, є свідченням продуманого дизайну та історичної збереженості. Оригінальна споруда, завершена між 1841 та 1845 роками під керівництвом Чарльза Коккерелла, втілює архітектурні настрої вікторіанської епохи — величний неокласичний фасад із вражаючими колонами та симетричними пропорціями, що миттєво викликає відчуття наукової традиції. Цей свідомий вибір відображав місію музею сприяти інтелектуальним пошукам. Однак історія будівлі робить ще більш дивовисний поворот із додаванням сучасного прибудованого корпусу, спроектованого архітектурним бюро Rick Mather Architects. Ця вражаюча структура, безшметно інтегрована в історичну тканину, привносить легкість і прозорість, що чудово контрастує з масивністю оригіналу — майстерне продемонстрування того, як сучасний дизайн може шанувати архітектурну спадщину. Інститут Тейлора, розташований у одному з крил будівлі, додає ще один шар архітектурного інтересу, демонструючи відданість Оксфорда науці та навчанню. Ретельне поєднання цих елементів — стародавнього каменю та сучасного дизайну — створює атмосферу інтелектуальної цікавості та художнього захоплення, роблячи візит до Ашмолеана справді імерсивним досвідом.

Живий музей: Інновації та взаємодія з громадою

Чарльз Друрі Едвард Фортнем відіграв ключову роль у формуванні ідентичності музею наприкінці XIX століття, перетворивши його з дещо хаотичної колекції на ретельно кураторський інститут. Його відданість придбаттю значущих творів та встановленню чітких організаційних принципів заклали основу успіху Ашмулеана — візіонерське підприємство, яке закріпило його місце як провідного художнього музею Британії. Останнім часом музей прийняв сучасне мистецтво, приймаючи виставки відомих митців, таких як Рейчел Вітреад, та демонструючи інноваційні інсталяції, що кидають виклик традиційним уявленням про те, яким може бути музей — демонструючи непохитне прагнення залучати аудиторію за допомогою передових художніх перспектив. Нещодавня Програма залучення університету ще більше зміцнила зв'язки між музеєм та університетом, сприяючи співпраці та збагачуючи навчальний досвід як студентів, так і вчених — партнерство, що відображає незмінну традицію інтелектуального обміну Оксфорда.

Скарби у фокусі: Останні події та триваючі дослідження

Наразі проєкт «Стенлі Донвуд | Radiohead | Том Йорк» пропонує унікальний погляд на візуальне мистецтво крізь призму іконічних музичних образів — глибоке дослідження, яке підкреслює універсальність художнього вираження. Колекція музею продовжує розвиватися завдяки постійним дослідженням та придбанням, що забезпечують її актуальність для майбутніх поколінь. Такі роботи, як «Дівчина з обручем» Роберта Брейтуейта Мартіно (1868), чарівний прерафаелітський портрет, що вловлює вікторіанську невинність, та «Портрет жінки» Адріана Моріса Дейнтрі (1927), уособлюють прагнення музею демонструвати як визнані шедеври, так і нові таланти. Робота Роберта Коллінсона «Приречені на закордонну службу» (1863), що зображує викрадення в морі, пропонує драматичний погляд на романтизм у живописі. Музей Ашмолеана залишається живим центром відкриттів, запрошуючи відвідувачів вирушити в подорож крізь час і культури — місце, де минуле оживає, а майбутнє мистецтва розгортається перед нашими очима.

Корисні посилання:

Музей мистецтва та археології Ашмолеана:

https://www.ashmolean.org/