Автор
Місце народження Париж, Франція
Фелікс Надар: Першопроходець фотографії
Ранні роки та початки
Народився: Гаспар-Фелікс Турнашон 5 квітня 1820 року в Парижі (хоча деякі джерела вказують на Ліон).
Його батько, Віктор Турнашон, був друкарem та книготорговцем.
Спочатку він вивчав медицину, але був змушений покинути навчання через фінансові труднощі після смерті батька.
Надар, як він став відомим, розпочав свою кар'єру як карикатурист і романіст, працюючи в різних газетах.
Від карикатури до фотографії
Почав експериментувати з фотографією приблизно у 1853 році.
Відкрив свою першу фотостудію у 1854 році за адресою rue St. Lazare, 113, пізніше переїхавши на Boulevard des Capucines, 35 у 1860 році.
Швидко здобув визнання завдяки своїм вражаючим та психологічно глибоким портретам.
Відмова від канонів: Надар уникав пишних декорацій, притаманних тогочасній портретній зйомці, надаючи перевагу природному світлу та зосередженню на особистості моделі.
Першопрохідництво в аерофотозйомці
У 1858 році Надар став першою людиною, яка зробила аерофотографії з використанням повітряних куль.
Він подолав технічні труднощі, пов'язані з проявленням фотопластинок на висоті, винайшовши газонепроникне бавовняне покриття для кошиків своїх повітряних куль.
Також став піонером використання штучного освітлення у фотографії, зокрема в паризьких катакомбах.
Le Géant: У 1863 році він замовив будівництво масивної кулі під назвою «Le Géant» (Гігант), що надихнуло Жюля Верна на написання роману «П'ять тижнів на повітряній кулі».
Головні досягнення та вплив
Портретне мистецтво: Він сфотографував численних видатних діячів, зокрема Віктора Гюго, Шарля Бодлера, Сару Бернар та Гюстава Курбе.
Заснував першу у світі службу аеропошти під час облоги Парижа (1870-71 рр.), використовуючи польоти на повітряних кулях.
У своїй студії в 1874 році він організував першу виставку імпресіоністів, надавши вирішальну платформу для молодих художників.
У 1886 році опублікував те, що вважається першим фотоінтерв'ю з хіміком Мішелем Еженом Шеврелем.
Пізні роки та спадщина
З 1895 по 1909 рік перевів свою студію до Марселя.
Помер 20 березня 1910 року в Парижі та похований на кладовищі Пер-Лашез.
Після його смерті роботу студії продовжив його син, Поль Надар.
Quand j’étais photographe: Опублікував мемуари, у яких роздумував про своє життя та творчість, що дають цінне розуміння фотографії XIX століття.
Історичне значення: Інноваційні техніки та художнє бачення Надара глибоко вплинули на розвиток фотографії як виду мистецтва. Його портрети залишаються культовими образами паризьких інтелектуальних та мистецьких кіл.
