Ерудит у літературі та мистецтві
Вільям Гацліт був справжнім поліматом — англійським есеїстом, драматичним та літературним критиком, художником, соціальним коментатором і філософом. Його постать у світовій культурі незрівнянна: він визнаний одним із найвидатніших критиків та есеїстів в історії англійської мови, що стоїть в одному ряду з такими титанами, як Семюел Джонсон та Джордж Орвелл. Проте його талант не обмежувався лише словом; він також здобув визнання як найтонший і найпроникливіший арт-критик своєї епохи.
Його творчий шлях у живописі розпочався з досвіду мандрівного художника. Переймаючи майстерність у свого брата Джона, портретиста, Вільям Гацліт почав створювати власні портрети, часто надихаючись технікою Рембрандта. Його талант був настільки очевидним, що портрет його батька був прийнятий для виставки Королівською академією. У 1802 році він вирушив до Парижа, щоб вивчати та відтворювати шедеври старих майстрів у Луврі.
Літературні та філософські пошуки
Інтелектуальне життя Гацліта було сповнене глибокого вивчення ідей видатних мислителів, що вилилося у створення низки значущих праць:
- Есе про принципи людської діяльності: як аргумент на користь природної безкорисливості людського розуму (1805)
- Вільні думки про державні справи (1806)
- Ораторське мистецтво британського Сенату (1807)
- Нова та вдосконалена граматика англійської мови (1809)
- Розмови за столом
- Персонажі п'єс Шекспіра (1817)
Як журналіст, він робив вагомий внесок у такі періодичні видання, як The Examiner, The Morning Chronicle та The Edinburgh Review. Сфера його інтересів була надзвичайно широкою: від глибокого аналізу творчості Шекспіра та Мілтона до гострої політичної та соціальної критики.
